Тематичний напрям 5

Тематичний  напрям 5.

 Механізми державного регулювання економіки

Колодій Мар’яна Володимирівна

асистент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту
Львівський національний аграрний університет

НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АГРАРНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ

Однією із найважливіших галузей в економіці України є сільське господарство. Від рівня розвитку сільськогосподарського виробництва залежить продовольча безпека, економічне зростання держави та її роль на світовому ринку сільськогосподарської продукції. Специфіка даної галузі полягає у сезонності виробництва, що зумовлює необхідність державної підтримки. Сільське господарство як одна із специфічних, немонопольних і незахищених галузей, зважаючи на його особливе призначення і роль у забезпеченні добробуту населення й продовольчої безпеки країни, потребує виваженої державної політики протекціонізму та підтримки [1, с.3].

Головною метою державної фінансової підтримки є стимулювання ефективності та підвищення конкурентоздатності сільськогосподарського виробництва, аграрного підприємництва та розвиток соціального стану села [3, c. 184].

Державна підтримка сільського господарства – це комплекс законодавчо та організаційно визначених довгострокових бюджетних заходів, що об’єктивно необхідні для формування сприятливого конкурентного середовища розвитку галузі як запоруки продовольчої безпеки. Ці заходи в сукупності з критеріями та умовами їх здійснення формують механізм державної підтримки сільського господарства [4].

Необхідність державного фінансування сільського господарства зумовлена певними особливостями, а саме відставанням вітчизняного сільськогосподарського виробництва від розвинутих країн за рівнем розвитку науково-технічного прогресу, зниженням закупівельної спроможності населення, низьким рівнем розвитку інфраструктури сільської місцевості та ін. Тому з-поміж усіх галузей народного господарства, саме сільське господарство вимагає найбільш дієвої державної підтримки.

Основними нормативно-правовими актами, що визначають державну підтримку аграрного сектора України, є закони України: «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р.», Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 р. та ін.

Державна підтримка сільського господарства в Україні включає бюджетне фінансування програм і заходів, спрямованих на розвиток галузі, пільговий режим оподаткування, часткову компенсацію процентних ставок за користування кредитами комерційних банків, списання безнадійної заборгованості перед бюджетом. Бюджетні кошти необхідні для підтримки процесу розширеного відтворення в сільському господарстві, а також для стримування інфляційних процесів і захисту інтересів споживачів сільськогосподарської продукції.  Бюджетна підтримка сільськогосподарських підприємств може здійснюватись двома методами, а саме пряме і непряме фінансування. Пряме фінансування діяльності аграрних підприємств здійснюється в таких формах: субсидії – безповоротна допомога, що надається підприємствам на стадії становлення та розвитку; дотації – асигнування з бюджету на покриття збитків; кредитування – прямі пільгові та гарантовані позики; пряме інвестування – довгострокові вкладення державних коштів у вдосконалення науково-технічних напрацювань. Методи непрямого державного фінансування полягають у створенні пільгових умов для здійснення та стимулювання інноваційної діяльності.

Проте на сьогоднішній день аграрний сектор є збитковим, що свідчить про неефективність діючої системи державної підтримки. Головними проблемами у державній політиці держави стосовно аграрного сектора є наступні:

-  зниження фінансування заходів прямої підтримки аграрного сектору. Так, у 2013 році безпосередня підтримка сільгоспвиробників становитиме менше 30% порівняно з 2012 роком;

-  зниження фінансування державних програм. У 2013 році зменшено видатки за багатьма важливими бюджетними програмами, а саме: «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» (із 1,007 млрд. грн. до 97 млн. грн.) та “Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу” (з 30 млн. грн. до 8,8 млн. грн.);

-  припинення дії державних цільових програм. У 2013 році не передбачено бюджетної програми "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" [2];

-  недостатній рівень непрямої державної підтримки. На даний час аграрний сектор не забезпечений належною кількістю висококваліфікованих спеціалістів як у сфері виробництва, так і у сфері управління;

-  низький рівень обізнаності селян стосовно можливості одержання ними державної допомоги.

Таким чином, від ефективності аграрного виробництва та ступеня його державної підтримки значною мірою залежить розвиток інших галузей народного господарства, продовольча безпека країни, нарощування виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення її конкурентоспроможності, покращення  добробуту населення країни.

Враховуючи вище сказане, можна виділити наступні умови підвищення ефективності державного регулювання та підтримки аграрного сектору:

- надання пільг, дотацій, субвенцій товаровиробникам;

- забезпечення дотримання вимог, передбачених державними цільовими програмами;

- забезпечення раціонального використання сільського господарських угідь;

- впровадження новітніх технологій у виробництво;

- розвиток ринкової інфраструктури.

 - регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників;

- захист інтересів вітчизняних товаровиробників;

формування ефективної аграрної структурної і торгової політики;

-  розвиток соціальної сфери села, поліпшення умов життя на селі;

-  регулювання процесів приватизації землі і майна в агропромисловому комплексі, а також післяприватизаційних процесів.

Список використаної літератури:

1.                      Дем’яненко М.Я. Державна підтримка як фактор забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва / М.Я. Дем’яненко, Ф.В. Іванина //  Економіка АПК. – 2008. – №9. – С.3 – 10.

2.                      Електронний ресурс. Режим доступу http://www.agribusiness.kiev.ua

3.                      Крупський В.С. Можливості державної фінансової підтримки сільського господарства в Україні під час економічної кризи / В.С. Крупський // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.11. - С. 184-188.

4.                      Титарчук,  І.М. Державна підтримка сільського господарства в умовах трансформації економіки АПК [Текст] : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Титарчук Ірина Миколаївна; Нац. аграр. ун-т. — К., 2006. — 20 с. — укp.

 

 Кульчицький Мирослав Іванович,

Доцент кафедри Фінансів, грошового обігу і кредиту
Львівський національний університет імені Івана Франка
Пулик Віра Яківна,
Магістр спеціальності “Фінанси, грошовий обіг і кредит”
Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 336. 143 (477)

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ  НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

В даній статті розглянуто окремі аспекти бюджетної політики України, досліджено проблеми функціонування, шляхи вдосконалення та перспективи розвитку бюджетної політики. Обґрунтовані напрями системного вдосконалення механізму забезпечення ефективності бюджетної політики та проаналізовано проект Державного бюджету України на 2013 рік.

В данной статье рассмотрены отдельные аспекты бюджетной политики Украины, исследованы проблемы функционирования, пути совершенствования и перспективы развития бюджетной политики. Обоснованы направления системного совершенствования механизма обеспечения эффективности бюджетной политики и проанализированы проект Государственного бюджета Украины на 2013 год.

This paper considers some aspects of fiscal policy in Ukraine, studied problems of work, and ways to improve the prospects of fiscal policy. The directions systematic mechanism for improving the effectiveness of fiscal policy and analyzed the draft State Budget of Ukraine for 2013.

Актуальність теми. Бюджетна політика, будучи складовою фінансової політики держави, стимулює соціально-економічні процеси у суспільстві шляхом використання коштів централізованого грошового фонду для забезпечення належного функціонування і розвитку економіки, соціальної сфери, соціального захисту населення, оборони, управління, природоохоронної та зовнішньоекономічної діяльності.

На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв’язків, як за доходами, так за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі. Тому сьогодні актуальним питанням є дослідження проблем функціонування бюджетної політики та обґрунтування основних напрямів вдосконалення бюджетної політики України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У покращенні бюджетного процесу і бюджетної системи України брали участь всі гілки влади: законодавча, виконавча і судова. Значним є науковий доробок вчених, які багато в чому сприяли вирішенню проблем розробки ефективної бюджетної політики. Це Бойко З., Буковинський С.А., Геєць В., Жибер Т., Коломієць  Г.Б., Кондратюк С.Я., Малько В.І., Опарін В.М., Юрій С.

В їхніх працях запропоновано вирішення багатьох проблем удосконалення бюджетного процесу і бюджетної системи в Україні. Однак вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики залишається некомплексним.

Метою даної статті є: обґрунтування теоретичних аспектів функціонування бюджетної політики країни, дослідження практики пріоритетів формування та визначення засад удосконалення та перспектив розвитку бюджетної політики держави.

Виклад  основного матеріалу. В Україні бюджетна політика економічного зростання є основою розвитку держави, зростання добробуту населення, утвердження нових соціальних стандартів. Бюджетна політика завжди була важливим знаряддям впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. З її допомогою держава, розподіляючи і перерозподіляючи валовий внутрішній продукт, здійснює вплив на формування структури виробництва, результати господарювання, проведення соціальних перетворень. В умовах трансформаційної економіки роль бюджетної політики економічного зростання значно підвищується, вона стає основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів.

 Бюджетна політика, будучи складовою фінансової політики держави, стимулює соціально-економічні процеси у суспільстві шляхом використання коштів централізованого грошового фонду для забезпечення належного функціонування і розвитку економіки, соціальної сфери, соціального захисту населення, оборони, управління, природоохоронної та зовнішньоекономічної діяльності.

 На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв’язків, як за доходами, так за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.

 Стратегічною метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету, як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого на економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення [5].

 Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політик. В Україні остання формувалася в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не позначитися на характері змін.

 Основними проблемами функціонування бюджетної політики України на сучасному етапі є:

- мобілізація коштів до бюджету для виконання державою своїх функцій і зобов’язань;

- безперервний процес втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету і, у зв’язку з цим, пошуку інших, які б відповідали новій системі господарювання;

-максимально точне визначення обсягу ВВП, із врахуванням інших макроекономічних показників (рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження);

- впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджету;

- дефіцит бюджету та методи його фінансування;

- низька фінансова й управлінська дисципліна;

- тінізація економіки;

- неефективність здійснення окремих видів видатків;

- марнотратство розкрадання державних коштів;

- масове ухиляння від сплати податків;

- втрати доходів бюджету від податкових пільг офіційних і неофіційних;

- зростання зовнішньої заборгованості [3].

 Крім того, Україна пережила проблеми наповнення бюджету, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів, як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв’язаними повною мірою.

 12 вересня на засіданні Кабінету Міністрів України було схвалено проект Державного бюджету України на 2013 рік.

 За словами Міністра фінансів “бюджет абсолютно реалістичний, всі фінансові показники оптимально збалансовані, нарощування надходжень до бюджету у першу чергу планується за рахунок зростання економіки на рівні 4,5%”.

При розробці показників проекту Державного бюджету на 2013 рік було враховано поточні економічні тенденції та прогнози щодо розвитку економіки України та світової економіки.

Бюджетна політика 2013 року спрямована на зниження податкового навантаження, підтримку галузей економіки, виконання задекларованого рівня соціальних зобов’язань, утримання на економічно безпечному рівні бюджетного дефіциту та рівня державного боргу. При цьому, важливою складовою залишається робота Уряду щодо фінансового забезпечення виконання соціальних ініціатив Президента України, яка буде продовжена у 2013 році.

Доходи зведеного бюджету заплановано у сумі 499,4 млрд. грн., що на 37,2 млрд. грн. або 8,0% більше плану на 2012 рік зі змінами, (перерозподіл ВВП через зведений бюджет – 29,6%), в тому числі: доходи державного бюджету – л392,6 млрд. грн., місцевих бюджетів – 106,8 млрд. грн.

Дохідна частина проекту бюджету на 2013 рік розроблена на основі податкового та іншого законодавства з урахуванням [6]:

-  розширення джерел доходів бюджету за рахунок введення в дію з 1 січня 2013 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (спеціальний фонд місцевих бюджетів);

-  зарахування у повному обсязі до загального фонду 11 доходів бюджету на загальну суму 1,6 млрд. грн. відповідно до пункт 4 розділу I Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 12.01.2012 №4318-VI;

-  зниження ставки податку на прибуток з 21% до 19%, а для суб'єктів індустрії програмної продукції – до 5%, зменшить податкове навантаження на платників податків та сприятиме детінізації економіки;

-  застосування пільг, зокрема продовження: звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарювання водо-, теплопостачання та водовідведення в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами;

-  дії галузевих пільг по сплаті податку на прибуток для підприємств легкої, суднобудівної та літакобудівної промисловості, підприємств з надання готельних послуг, підприємств машинобудування для агропромислового комплексу та інших;

-  дії норми щодо звільнення від оподаткування операцій з постачання зерна, що матиме вплив на зменшення декларування ПДВ до відшкодування;

-  дії норми щодо звільнення від сплати земельного податку суб'єктів космічної діяльності, літакобудування, суднобудівної промисловості та кінематографії (виробників національних фільмів).

Окрім того, реалізація положень Податкового кодексу України відкриває нові можливості для бізнесу та залучення додаткового інвестиційного ресурсу на розвиток підприємництва.

Загальний інвестиційний ресурс від надання преференцій суб’єктам господарювання становить 70,4 млрд. гривень.

У проекті бюджету на 2013 рік передбачено вирішення ряду питань соціального характеру, а також реалізація соціальних ініціатив Президента України, розпочатих у 2012 році, для чого додаткові ресурси бюджету (проти показників 2012 року) спрямовуються насамперед на:

-  запровадження нових розмірів мінімальної заробітної плати, підвищення окладів працівникам бюджетних установ – 9,8 млрд. грн.;

-  збільшення допомоги сім’ям з дітьми – 8,1 млрд. грн.

Що стосується видатків у сфері пенсійного забезпечення, які були запроваджені у 2012 році, то їх враховано у повному обсязі, зокрема, на: перерахунок пенсій громадянам, які вийшли на пенсію до 2008 року – 22,2 млрд. грн.; підвищення доплати до пенсій для членів сімей померлих інвалідів війни – 0,3 млрд. грн.; підвищення доплати до пенсій для учасників війни – 0,7 млн. гривень [6].

Проектом державного бюджету на 2013 рік встановлено прожитковий мінімум:

-  в середньому на одну особу: з 1 січня 2013 року в розмірі 1 110 гривень, з 1 квітня – 1 123 гривень, з 1 липня – 1 123 гривень, з 1 жовтня – 1 146 гривень, з 1 грудня – 1 160 гривень;

-  для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2013 року в розмірі 980 гривень, з 1 квітня – 991 гривень, з 1 липня – 991 гривень, з 1 жовтня – 1 012 гривні, з 1 грудня – 1 025 гривень;

-  для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2013 року в розмірі 1 250 гривень, з 1 квітня – 1 266 гривень, з 1 липня – 1 266 гривні, з 1 жовтня – 1 290 гривень, з 1 грудня – 1 306 гривень;

-  для працездатних осіб: з 1 січня 2013 року в розмірі 1 176 гривень, з 1 квітня – 1 190 гривень, з 1 липня – 1 190 гривень, з 1 жовтня – 1 215 гривень, з 1 грудня – 1 230 гривень;

-  для непрацездатних осіб: з 1 січня 2013 року в розмірі 907 гривень, з 1 квітня – 918 гривень, з 1 липня – 918 гривень, з 1 жовтня – 936 гривень, з 1 грудня – 948 гривень.

Враховуючи те, що прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються розміри основних державних соціальних гарантій, у наступному році підвищуватимуться розміри пенсій та державних допомог.

Так, розміри державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми протягом року зростатимуть відповідно до зростання розмірів прожиткового мінімуму у 2013 році.

У порівнянні з розмірами, які діяли у 2012 році, розміри допомоги при народженні дитини у 2013 році планується збільшити на 8,7% і надавати у таких розмірах:

- на першу дитину - 29838 гривень проти 27460 у 2012 році;

- на другу дитину – 59675 гривень проти 54920 у 2012 році;

- на третю і наступну дитину – 119350 гривень проти 109840 у 2012 році.

Мінімальний розмір допомоги по вагітності та пологах незастрахованим особам в середньому у 2013 році прогнозується у сумі 1 254 гривні проти 1 153 гривень у 2012 році.

Максимальний розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в середньому за рік підвищується з 1 098 гривень в 2012 році до 1 194 гривень у 2013 році.

Розмір допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, в середньому за рік підвищується з 1831 грн. та з 2282 грн. в залежності від віку дитини у 2012 році до 1989 грн. та 2539 грн. у 2013 році.

Максимальний розмір допомоги на дітей одиноким матерям в середньому за рік підвищується з 458 грн. для дітей віком до 6 років, 570 грн. для дітей віком від 6 до 18 років, 549 грн. для дітей віком від 18 до 23 років, які навчаються, у 2012 році до 497 грн. для дітей віком до 6 років, 635 грн. для дітей віком від 6 до 18 років, 597 грн. для дітей віком від 18 до 23 років, які навчаються, у 2013 році.

З метою подальшої реалізації соціальних ініціатив Президента України у проекті державного бюджету на 2013 рік передбачено видатки на здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов у сумі 1 млрд. гривень.

Отже, у бюджеті 2013 року закладена система цінностей, яка чітко орієнтована на виконання соціальних ініціатив Президента України стратегічних завдань визначених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки. А саме, забезпечення соціально-економічного розвитку України; зростання рівня життя громадян, спрямування фінансової та податкової політики на побудову ефективної, економічно спроможної держави[6].

З огляду на наявну ситуацію, яка склалася в бюджетній сфері, можна запропонувати наступні заходи щодо її покращення:

 1) підтримка реального сектору, в тому числі стимулювання виробництва, модернізація виробничих потужностей, використання нових технологій у виробництві [2];

 2) підвищення мінімальних соціальних стандартів, з метою покращення ситуації із рівнем бідності, стимулювання внутрішнього попиту;

 3) формування та реалізація активної інвестиційної політики, у тому числі щодо розбудови інфраструктурних об’єктів, переорієнтації виробничих потужностей на внутрішній ринок;

 4) підвищення ефективності роботи банківського сектору, з метою відродження кредитування економіки на прийнятних умовах та забезпечення розширення внутрішнього попиту;

 5) активна боротьба з корупцією та детінізація економіки, дерегуляція та покращення інвестиційного клімату, з метою нарощування обсягу іноземних інвестицій[2].

 Реалізація запроваджених заходів щодо удосконалення бюджетної політики, в тому числі спрямованих на стабілізацію бюджетної сфери та оздоровлення банківської системи, на фоні відновлення економічного зростання в провідних країнах світу, забезпечить зростання валового внутрішнього продукту в Україні.

 Зрозуміло, що бюджетна політика не спроможна розв’язати всі перелічені проблеми. Тому вона повинна, з одного боку, націлюватися на забезпечення сприятливих умов для їх розв’язання силами бізнесу та працездатної частини населення. З другого — взяти на себе фінансування програм, яке неможливо здійснити без участі держави.

Висновки. В результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

Бюджетна політика є ключовим інструментом фінансування інвестицій в технічні, інституційні інновації, в людський капітал, що значно підвищує конкурентоспроможність національної економіки. Бюджетна політика має забезпечувати комплекс позитивних факторів, які сприяють поліпшенню параметрів ринкової діяльності, інноваційній активності, товарній диверсифікації на міжнародних ринках, зрештою глобальній ринковій експансії.

Важливим виміром конкурентоспроможності є формування за допомогою бюджетних важелів соціального профілю інформаційної економіки, класу інноваторів, широких верств соціуму, які заінтересовані в інноваціях та які формують попит на інновації.

За сучасних умов функція перерозподілу ВВП через бюджет набуває цілковито нового значення. Фіскальну політику слід орієнтувати на стимулювання підприємницької активності та пошук нових форм державно-приватного партнерства в інвестуванні транспорту, інфраструктури тощо. Антикризові механізми повинні передбачати створення стабілізаційного фонду для підтримки фінансової стійкості економіки, скорочення витрат, в тому числі соціальних, поточної збалансованості бюджетів усіх рівнів.

В Україні посилились негативні тенденції непослідовності в розробці та реалізації бюджетної політики, про що свідчать значні відхилення фактичних бюджетних показників від запланованих, незважаючи на їх коригування до чотирьох разів на рік, а також переважне спрямування бюджетних видатків на поточні цілі та низький рівень інвестиційної активності  держави.

 Бюджет України не повністю виконує функцію фінансового забезпечення цілей соціально-економічного розвитку країни, що мають стратегічний характер та спрямовані на зміцнення конкурентних переваг держави;

Головним в подальшому реформуванні бюджетної політики буде укріплення законодавчої бази про державний бюджет. Надійні правові норми повинні регламентувати формування i витрачання бюджетних коштів, бюджетний процес має відбуватися виключно згідно з бюджетними законами. У наповненні бюджету мають брати участь всі суб’єкти господарської діяльності, а державні фінанси – орієнтуватися на виконання як фіскальної функції, так і стимулюючої та регулюючої.

Список використаних джерел:

1.        Бойко З., Юрій С. Основні напрями бюджетної політики та перспективи її розвитку //Економіка України. – 2010- №39(2854). – C.34– 39.

2.        Буковинський С.А. До питання здійснення бюджетної політики в Україні .// Фінанси України. — 2010— № 11. — С. 5-11.

3.        Геєць В. Бюджетна політика в Україні: проблеми та перспективи // Дзеркало тижня – 2010- №5(480). – C. 12 – 17.

4.        Жибер Т. Бюджетна політика України / Т. Жибер // Фінанси України. – 2009. –№5. – С. 24 – 31.

5.        Опарін В.М. Бюджетна система: Навч.-метод. посібн. для самост. вивч. дисц. / В.М. Опарін, В.І. Малько, С.Я. Кондратюк, Г.Б. Коломієць – 2-е видання.-К.: КНЕУ, 2002.

6.        Основні завдання бюджетної політики 2013 року - стимулювання зростання економіки та забезпечення добробуту громадян. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://association.kharkov.ua/

7.        Офіційний сайт Державного комітету статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ukrstat.gov.ua/

8.        Офіційний сайт Міністерства фінансів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua